ABC-аналіз запасів: яким товарам приділяти найбільше уваги

Що таке ABC-аналіз і чому він працює

Метод застосовує до запасів принцип Парето: у більшості асортиментів невелика частка позицій дає велику частку вартості. Типові межі: A — позиції, що складають перші 70–80 % річної вартості споживання, B — наступні 15–25 %, C — решта. У типовому асортименті A — це 10–20 % позицій, а C — половина й більше. Це орієнтири, а не закон: де пройдуть межі, вирішують ваші дані.

Суть не в літерах. Суть у тому, щоб витрачати час на перерахунки, зусилля на прогнози й оборотні кошти там, де помилка дорога, а довгий хвіст вести за простими й дешевими правилами.

Спершу оберіть показник

ABC-аналіз ранжує позиції за одним числом, тож це число має відповідати рішенню, яке ви хочете ухвалити:

• Вартість споживання (кількість використаного чи проданого × собівартість): класичний показник для управління запасами, бо показує, де заморожені гроші й де помилки коштують найдорожче.
• Виручка або валова маржа: краще, коли питання в тому, на яких товарах тримається бізнес.
• Кількість рядків замовлень або відборів: правильний показник для планування складу, бо показує, яких позицій комплектувальники торкаються найчастіше. Розміщення за кількістю відборів описано в нашому посібнику про адресне зберігання.

Не змішуйте показники в одному рейтингу. Якщо потрібні два погляди — зробіть два аналізи.

Як це зробити крок за кроком

1. Оберіть період — зазвичай останні 12 місяців, щоб сезонні позиції не переоцінювалися й не недооцінювалися.
2. Вивантажте для кожної позиції кількість, використану чи продану за цей період, і собівартість одиниці.
3. Порахуйте річну вартість споживання кожної позиції: кількість × собівартість.
4. Відсортуйте позиції від найбільшої вартості до найменшої.
5. Порахуйте для кожної позиції накопичену частку в загальній вартості.
6. Призначте класи за своїми межами, наприклад A — до 80 %, B — до 95 %, C — решта.
7. Вручну перегляньте винятки: нові позиції без історії, критичні запчастини, товари, що виводяться з асортименту.
8. Запишіть правила для кожного класу й повторюйте аналіз щокварталу або щопівроку.

Приклад розрахунку (умовні цифри)

Дистрибʼютор має десять позицій із загальною річною вартістю споживання 100 000 EUR. Відсортовано від найбільшої до найменшої, у дужках — накопичена частка:

• P-101: 3500 од. × 12 EUR = 42 000 EUR (42 %)
• P-102: 20 000 EUR (62 %)
• P-103: 12 000 EUR (74 %)
• P-104: 8000 EUR (82 %)
• P-105: 6000 EUR (88 %)
• P-106: 4500 EUR (92,5 %)
• P-107: 3000 EUR (95,5 %)
• P-108: 2500 EUR (98 %)
• P-109: 1200 EUR (99,2 %)
• P-110: 800 EUR (100 %)

За межами 80 % і 95 % три позиції P-101–P-103 утворюють клас A: 30 % позицій і 74 % вартості. P-104–P-106 — клас B з 18,5 % вартості. Чотири позиції P-107–P-110 — клас C: 40 % позицій і лише 7,5 % вартості. Помилка обліку на 10 % по P-101 коштує 4200 EUR, така сама помилка по P-110 — 80 EUR. Уся аргументація на користь різного підходу — саме в цій різниці.

Дайте кожному класу власні правила

• Клас A: рахувати часто, наприклад щомісяця вибірковою інвентаризацією; регулярно переглядати попит і точки дозамовлення; ретельно розраховувати страховий запас; тримати тісний контакт із постачальниками.
• Клас B: рахувати щокварталу; переглядати параметри кілька разів на рік; стандартні правила дозамовлення.
• Клас C: рахувати раз-двічі на рік; замовляти більшими партіями й рідше, щоб економити на обробці; регулярно перевіряти, що вже не продається, і думати про виведення з асортименту.

Багато команд додають зверху XYZ-аналіз, що класифікує позиції за стабільністю попиту. Позиція AX — цінна й передбачувана, CZ — дешева й нестабільна. Поєднання допомагає вирішити, де прогнозування варте зусиль.

Як це працює в OrgLines

Сама класифікація — це розрахунок на ваших даних про продажі чи споживання, і для нього достатньо таблиці. Важливо, щоб результат змінював щоденне управління запасами. В OrgLines залишки ведуться по складах, а для товару можна вказати собівартість і бачити маржу — тобто саме ту собівартість одиниці, яка потрібна для аналізу. Товари можуть мати власні атрибути, тож клас можна записати прямо на товарі.

Для правил за класами інвентаризація може охоплювати один склад або всі й звіряє перераховане із системою, а список залишків підказує, скільки дозамовити по кожній позиції. Замовлення постачальникам із прийманням товару замикають шлях від підказки до полиці.

Типові помилки

• Ранжувати за ціною одиниці замість вартості споживання: дорогий товар, що продається раз на рік, — не клас A.
• Брати надто короткий період, через що сезонні позиції стрибають між класами.
• Зробити аналіз один раз і більше ніколи не повторювати.
• Відправляти нові позиції в C лише тому, що в них ще немає історії.
• Вважати критичні, але дешеві запчастини неважливими: класифікуйте їх вручну.
• Змішувати вартість і частоту відборів в одному рейтингу.
• Отримати класи, але не змінити жодного правила інвентаризації чи дозамовлення.

Чекліст

• Показник відповідає рішенню: вартість, маржа чи відбори.
• Період охоплює повний рік.
• Собівартість актуальна й заповнена для всіх позицій.
• Межі класів записані й щоразу застосовуються однаково.
• Винятки переглянула людина.
• Для кожного класу записано правила інвентаризації й дозамовлення.
• Дата наступного перегляду стоїть у календарі.

Спробувати безкоштовно в OrgLines